"Золото вiд Нестора Махна"
Анна Миколайчук

НЕЗРІВНЯННОЇ КРАСИ ЛАНЦЮЖОК ВАГОЮ 46 ГРАМІВ, ПРИНЕСЛА У ЛОМБАРД ЖИТЕЛЬКА ОДНОГО З РАЙЦЕНТРІВ ОБЛАСТІ.
Цей цікавий епізод з історії діяльності ломбарду, що по вулиці ім. О.Кобилянської у Чернівцях розповів його директор Микола Цибуляк. Відвідувачка, здаючи під заставу золото, наповідала експертам берегти його, як зіницю ока. Красивої старовинної форми ланцюжок 583 проби із хорошого золота подарував її бабусі Нестор Махно, життєвий шлях якого перетнувся одного разу із запиленими дорогами нашого буковинського краю. Вдатися до послуг ломбарду жінку примусила матеріальна скрута. Але в обумовлений час власниця прийшла по ланцюжок, внісши позичені гроші назад у касу. Свою фамільну таємницю та величезну цінність вона бережно загорнула у хустинку і надійно заховала до кишені.
Золото – це єдина цінність, яка переживає віки, не піддається руйнації і в будь-який час є найбільшим гарантом у випадку матеріальної скрути. У кожного в хаті бодай одна, але знайдеться річ з цього благородного металу, яку зберігають на отой найчорніший день. Краще б їх не було, тих днів! Та, на жаль... Добра знайома, поховавши чоловіка, а згодом і молодого ще сина, вирішила всі золоті речі, що накопичила за життя, віднести до ломбарду. Чоловікову та свою обручку, маленькі перстені, прабабусині ланцюжки та сережки, чайні ложечки із срібла царської чеканки бережно склала у полотняний мішечок, облила слізьми, потім обцілувала і винесла з хати... На вилучені гроші спорудила синові пам'ятник.
Поріг ломбарду переступають різні за віком, поглядами, переконаннями клієнти. В основному це люди старшого віку, які змушені жити на мізерну пенсію. Вони приносять обручки, сережки, годинники та інші цінні речі. Частими гостями тут є студенти Індії, Пакистану, інших країн. Трапляються і несподівані відвідувачі. Якось одна вкрай нервова жінка рішуче простягнула у вікно ломбарду щось в руці і сказала: "Заберіть цей перстень у мене, я терпіти не можу цю річ, його мені подарувала невістка".
Молодші люди намагаються спочатку здати золото під заставу, сподіваючись у зазначений термін роздобути гроші і повернути свої речі назад. Часто за золотом так ніхто й не приходить. Все нереалізоване, а також скуплене, воно згодом здається у Київ в державну скарбницю. Щороку виручка від зданого ломбардом дорогоцінного металу становить десятки тисяч гривень. Всього ж за роки існування ломбарду у державну казну здано понад 30 кілограмів золота. Пік випав на середину дев'яностих років, коли після закриття практично всіх великих підприємств міста людей рятувало від матеріальної скрути саме золото. І це зрозуміло, бо не кожен може звернутися до знайомих з проханням позичити гроші. А тут – без проблем. Невеликий відсоток за послугу – і ти нікому нічим не зобов'язаний. Для зручності клієнтів за останні кілька місяців значно знизились проценти: за 10 днів – 6%, 20 – 12%, за місяць – 18%. Причому, здану під заставу річ можна через певний час перезакладати. Ломбард приймає не лише золото, а й ауді-, відеотехніку. Іноді – новий вартісний одяг. Оцінюють пропонований товар експерти.
Нещодавно ломбард вітав свого 10-тисячного клієнта. Ним виявилася постійна відвідувачка, мешканка Чернівців Галина Хоменко. У скрутний час жінка знову звернулася до послуг ломбарду. Гроші потрібні були для хворої матері, яка перебувала у лікарні. Клієнтка приємно здивувалася, коли, звернувши її увагу на квитанцію з цифрою десять тисяч, працівники ломбарду привітали і вручили їй подарунок. Десять тисяч відвідувачів –ознака довіри до фірми. Ломбард потрібен, перш за все, соціально незахищеним верствам населення, а також тим, у кого виникають тимчасові матеріальні труднощі. Хоча, поспілкувавшись з працівниками ломбарду, зробила для себе висновок – золоті річечки у нашого народу щораз міліють. Бідні майже все золото здали, а багатим виносити з дому дорогоцінний метал потреби немає.