Новости
Махновцы
Статьи
Книги и публикации
Фотоальбом
Видео
всё прочее...
Общение
Ссылки
Поиск
Контакты
О нас







Старый 21.11.2011, 09:19   #1
Сергей Шведов
Administrator
 
Аватар для Сергей Шведов
 
Регистрация: 21.01.2007
Сообщений: 1,014
Сказал(а) спасибо: 580
Поблагодарили 627 раз(а) в 281 сообщениях
Сергей Шведов отключил(а) отображение уровня репутации
По умолчанию Василий Зайцев. "ХТО ВІН, МЕФОДІЙ ЗАБУДЬКО?"

Гаврилівка і гавриляни

ХТО ВІН, МЕФОДІЙ ЗАБУДЬКО?

Більшовицький жовтневий переворот 1917 року спровокував Громадянську війну,яка спалахнула на усьому просторі Російської імперії. Ця війна мала характерні риси для усіх громадянських війн: була кровопролитною, жорстокою, безкомпромісною і непримиримою для воюючих сторін. Виходячи з цього,її учасники,на якому б боці вони не знаходилися,від рядового бійця і до командира самого високого рангу, ставали носіями і жорстокості, і безкомпромісності, і непримиримості, що і приводило до великого кровопролиття, і масових, часто, необгрунтованних, жертв.
В громадянській війні окрім регулярних військ,приймали участь добровільні армійські з"єднання, партизанські і повстанські загони,народні ополчення. Усі вони не чекали формальної мобілізації,а в більшості своїй йшли на цю війну кожний по своєму переконанню і по зову серця.
Наш земляк-гаврилянин, бідний селянин-наймит, який працював на пана Мезенцева (по-місцевому - Мезенець), на його землях "за Вовчою" (в Гаврилівці панів не було, його мешканці були державними селянами, жили сільською общиною), Мефодій Власович Забудько, якраз і був серед тих людей, які добровільно прийшли на поля битв Громадянської, може не зовсім по переконанню,а під натиском своєї натури і вдачі.
Мефодій народився в 1893 році в волосному селі Гаврилівці, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії, в сім"ї, яка намагалася, але ніяк не могла дотягнутися до середняцької. Хрестився в місцевій церкві. Його хрещеною матір"ю стала сусідка і найближча подруга Забудчихи, Корявець Химка Петрівна, в заміжжі-Зайцева, моя рідна бабуся по-батьківській лінії.
Ще хлопчам почав працювати по наймах.
Одружився на гаврилівській дівчині з родини Бідашів.
Воював в 1-шу імперіалістичну.
В 1917 році повернувся з фронту в Гаврилівку і знову пішов працювати до поміщика Мезенцева, але тепер у якості члена поміщицької варти, яку запровадили для охорони поміщицької власності від посягань різних експропріаторів, грабіжників, злодіїв і т.і. Начальником варти був призначений монопольщик Коростильов, а членами варти, крім Забудька, були гавриляни Філат Борисенко, Кость Рябчук, Петро Ганжа, Василь(?) Яковець.
Варта постійно пиячила,бешкетувала,але Мефодій служив панові самовіддано, ретельно охороняв маєток,слідкував за працею панських наймитів і жорстоко наказував,навіть,за незначну провину,часто шмагаючи їх батогом. На посліднє його ніхто не уповноважував. Варта несла поліцейські функції,а не адміністративно-господарчі, на рівні панських приказчиків. Це Мефодій робив з чисто особистої ініціативи, так як любив покомандувати, покирувати, поверховодити і знайти привід, щоб покарати тих, кого він вважав нижчими від себе.
Влітку 1918 року Дібрівський партизанський загін Федосія Щуся почав "шерстити" не тільки німецько-австрійських окупантів, а і їхніх поплічників-поміщицько-гетьманську варту. Тому Мефодію таки вистачило розуму піти з варти і повернутися в Гаврилівку. Повернення Забудька в село гавриляни, ой-як, відчули! Мефодій був справжнім кавалеристом, так як добре володів шаблею (кавалерійським клинком), яка стала основною зброєю майбутніх вбивств, які він вершив,спираючись на особисті бажання, веління і рішення.
В листопаді 1918 року Нестір Махно зі своїм запоном навідався у Гаврилівку. По наказу Махна, його контррозвідником Левком Задовим (Зінківським) були убиті колишні вартові Рябчук і Ганжа - "за пьянство и бесчинства, по жалобам крестьян". А Мефодій Забудько, із тієї ж варти, сам з"явився перед Федосієм Щусем з проханням узяти його до свого загону. За те,що він служив у варті і ретельно охороняв поміщиків і їх маєтки, Федосій спочатку рішив його застрелити, про що доповів Батьку Махно, і той його підтримав. Але до них підійшов сусід і товариш Забудька, Федір Ставицький, який партизанив у загоні Щуся ще у Дібрівському лісі, до об"єднання з Махном, і поручився за Забудька, запевнив, що той виправдає довіру і буде добрим повстанцем. Тоді Махно сказав:"Пусть оправдает себя, проверим...". І він таки "оправдав себе".
На самому початку 1919 року в Гаврилівці був створений військово-революційний штаб (ВРШ) для ліквідації набридлого усім безвладдя.("Влада" в селі таки була,але напів підпільна, напів легальна - із місцевих бандитів). В ВРШ увійшли апктивні фронтовики, розумні і ділові люди, на чолі з Рябкою Кузьмою Івановичем.
Одним із перших заходів штабу було вирішено ізолювати, очортівшого усім, своїми проповідями, лютого монархіста-чорносотенця, попа Петра Левицького, який не визнавав ніякої влади, окрім колишньої, "рідної царської". Свої послуги штабу запропонували місцеві "партизани" на чолі з Мефодієм Забудьком. Штаб дав згоду, мовляв, нехай трохи налякають. І вони налякали... Бандити учинили кроваву розправу,звіряче зарубавши не тільки самого Левицького, але і усю його сім"ю: стару матір, попадю, старшого, семирічного сина. Трупи вивезли із села і покидали під лід в річку Вовчу. Залишився тільки молодший, чотирьохрічний син Левицького, який з переляку заліз в пічурку, а потім перебіг у хлів і до ранку просидів, зігріваючись біля кабана...
Дикий,невиданий в селі злочин сколихнув гаврилян, які звинуватили у вбивстві ВРШ. Під натиском обурення і презирства селян, чесні люди штабу, разом з його керівником, змушені були залишити штаб і він саморозпустився, проіснувавши усього один місяць. А що Забудько? Він витер лезо шаблі від крові і, до пори, вставив її в піхви...
Поклявшись Махну і Щусю вірно служити їх справі, Забудько, в лютому 1919 знову відзначився вбивством безвинних гаврилян. Він пустив у хід свою шаблю,зарубавши братів Давида і Якова Беккерів і Єгора Хацького. Причину цих вбивств навіть важко з"ясувати. Якщо у братів Беккерів можна було забрати якесь майно, потрусити гроші, то у єврея-бідняка Хацького взяти було зовсім нічого. Мефодій не гнушався пограбувати свої жертви. Награбоване майно він зберігав в сундуках у сусіда-бідняка Сливки. А коли у Забудька появилася підозра, що сусід може утікти з награбованим майном та ще й підговорити поїхати з ним Мефодієву дружину, він убив сусіда.
У березні 1919 року Гаврилівським волревкомом був створений загін "самоохорони". В його складі був 21 боєць, в основному, молодь-добровольці. Командиром загону був призначений Кузьма Удод. Він був теж молодою людиною, служив у царській армії, в бронеавтомобільній частині, в Петрограді. Зброю-біля 30 гвинтівок для цього загону доставили з Олександрівська. Гвинтівки-берданки були застарілого зразка,частина з них була зламана і було мало до них набоїв.
В першу ж ніч після створення загону, місцева банда налетіла на будинок волревкому. В нічній сутичці загинув боєць загону Борис Лобода,а також був поранений отаман банди Охтан (Антон) Щусь.
Через пару тижнів на станцію Просяна прибув бронепоїзд №25 з Катеринослава. Його командир, Бойко, допоміг загону самоохорони зброєю: видав гвинтівки російського зразка і патрони до них, два кулемети "Максим", гранати.
Добре озброєний загін перед ранком,коли бандити спали по домівках,захватив і роззброїв їх. Залишився на волі лише поранений Охтан Щусь, який, як вияснилося пізніше, ховався на кладовищі, у часовні, куди незамітно проникали, предані банді медпрацівники і лічили його.
За вказівкою командира бронепоїзда,полоненні були передані в "ЧК" міста Гришино для проведення слідства.
І тут за діло узявся Мефодій Забудько. Він добув у штабі Махна "папірці з печаткою" на кожного бандита, що вони являються рядовими бійцями повстанської армії Махна, прибули з фронту із-під Волновахи в Гаврилівку на відпочинок, а в селі їх роззброїла якась "куркульська самоохорона". А так, як тоді Махно дійсно був у складі Червоної Армії і разом з нею держав фронт проти отамана Шкуро,"ЧК" і направила їх на фронт до Махна. А вони по дорозі на фронт "накивали п"ятками" і в повному складі явилися в село.
А "самоохорона", відправив банду в "ЧК", здала Бойку, видане ним, озброєння.
Появившись у селі банда поостереглася мстити самообороні і не торкнула до часу ні одного із її бійців.
А раніше, до цього, на донесення селян із Клевцеви, що в селі з"явилася якась "чужа" банда, гаврилівський загін самоохорони виїхав їм на допомогу. Там були затримані махновські командири наш Забудько, Верещак, Каленик із Маломихайлівки, Філь з Андріївки і інші, які прибули в Клевцеву по якомусь завданню Махна.
При загоні Кузьми Удода не було створено карного органу, але постановою Ради загону було вирішено розстріляти цих командирів, в тому числі і Мефодія Забудька. Але командир загону заперечив цьому рішенню і, більше того, відпустив їх. Але Мефодій Забудько, той самий, якому Кузьма Удод дарував життя, ніяк не міг пробачити йому цей арешт і таки весною 1921 року, в гаврилівському глиняному кар"єрі , особисто зарубав його шаблею.
Весною 1919 року Мефодій Забудько настільки "оправдав себе", що Нестір Махно призначив його командиром 1-го кавалерійського полку повстанської армії. З тих часів його в Гаврилівці стали величати "полковником".
В травні 1919 року "полковник" Забудько, на догоду Батьку Махну і заради підняття свого авторитету, об"явив мобілізацію в махновську армію громадян сіл Гаврилівки, Володимирівки, Іванівки, Василівки, Андріївки. Пункт явки - Клевцева.
Командиром полка був вибраний Мануїл Лепеха (по-вуличному - Радько) із села Володимирівки, колишній офіцер. Замісником командира - Іван Чехов, вчитель, теж колишній офіцер. Полк одержав назву "Вовчанський", від назви річки Вовчої.
Повністю укомплектувати і озброїти полк не удалося. Його направили похідним порядком проти білогвардійців до станції Волноваха. Бійці полку були зовсім необученими, погано озброєними, тому в першій же сутичці з білими, розбіглися по домівкам, а командир полка і його замісник просто перейшли на бік денікінців. Кому з цього і яка користь? А Мефодій - іще раз "засвітився".
А це було влітку 1920 року.
В село прибув загін червоноармійців в кількості 27 чоловік, по продроботі. Головою волревкому тоді був брат Кузьми Удода, Іван. Якщо Кузьма вів непримиренну боротьбу з місцевими бандитами, то Іван з ними співпрацював. Іван Удод навмисне розташував їх на постій до селян Курашівського кварталу, в саме серце банди Якима Колісника, а сам пішов до "полковника" Забудька, який в цей час находився в селі на відпочинку. Він розповів про розташування червоноармійців і де будуть розставлені пости.
Мефодій Забудько зібрав місцеву банду,зненацька налетів на розташування червоних, роззброїв, зв"язав їх попарно і повів на Вовчу, в район теперішнього хутора Январського. Усіх, до єдиного, ізрубали шаблями, а трупи покидали до колодязів на колишніх землях поміщика Мезенцева.
Це в Гаврилівці Забудько таємно керував місцевими бандитами і творив такі криваві справи. А в повстанській армії Махна він насправді був лихим командиром-кавалеристом, безстрашним рубакою, який першим кидався в атаку на ворога і вів за собою весь полк і, як правило, ця атака закінчувалася нещівною перемогою, ким би не був супротивник - білим, чи червоним.
В середині жовтня 1920 року був здійснений прорив двох махновських груп Петренка і Забудька у тил Донської армії. В результаті цієї талановитої стратегічної операції Донська армія була відрізана від основних сил Врангеля і почала панічний відступ, в тому числі і відступ хваленої Дроздовської дивізії. Бачите, яким знали "полковника" Забудька в штабі махновської повстанської армії.
Кавалерійський полк Мефодія Забудька приймав участь в групі Семена Каретникова при штурмі Перекопу. Але відомо, як Михайло Фрунзе віддячив махновцям за цю перемогу над врангелівцями. Мало того,що тисячі махновців полягли під час лобової атаки Турецького валу, так ті, що уціліли і вийшли в степовий Крим, по наказу Фрунзе, були оточені і розстріляні із кулеметів кінджальним вогнем. Тільки півтори сотні вершників вирвалися із "дружніх обіймів" Михайла Фрунзе, в тому числі і Мефодій Забудько, який без полка прискакав до Гуляіполя, казали, на пораненому коні.
На початку грудня 1920 року Нестір Махно навідався в Гаврилівку і зупинився на квартиру у Кирила Наталухи. На цей раз у Махна була виключно кавалерія і кулеметні тачанки. На одній із тачанок розвівався чорний прапор, на якому чудними синіми літерами було написано: "Мы горе народа утопим в крови!" В село також увійшов невеликий загін колишніх червоноармійців під командуванням Маслакова, який перейшов на бік Махна, а тепер пробирався до махновської Донської групи.
Махно, Маслаков і Забудько зайшли до тещі Мефодія, в хату Бідашів. Теща, звісно, поставила самогону, накрила стіл. Стали випивати. В присутності тещі Махно став розхвалювати Мефодія, як хорошого зятя, заповзятого служаку і неперевершеного кавалериста-рубаку. А як добре підпили, Махно з Маслаковим почали боротися, а потім палили з маузерів у стелю. П"яний Мефодій, після такої похвали збоку Батька,вийшов на вулицю і почав кричати: "Мені людської крові хочеться!" А тут, якраз привели червоноармійця, який вилікувався після сипняка і тепер наздоганяв свою частину. Так Забудько вихватив із піхов клинок і зарубав його. Потім осоловілими очима оглянув присутніх і повернувся в хату до Бідашихи, повторюючи: "А тепер спати, спати..."
В березні 1921 року Махно видав наказ про реорганізацію повстанської армії-він розбив її на окремі самостійні групи. Командиром однієї з груп він назначив Мефодія Забудька, а начальником штабу цієї групи - Федосія Щуся. Спочатку ця група, уникаючи переслідування регулярних червоних військ, зробила рейди на Дон і Нижнє Поволжжя. Але Забудько побачив, що в цих районах, через страшну засуху, буде неурожай і голод, повернув на північ України. Група вела безперервні бої, особливо, з 8-ю дивізією Червоного козацтва,яка постійно переслідувала махновців.
Пізніше Мефодій Забудько розказував гаврилянам, як в одному із боїв, в червні 1921 року, в передмісті Недригайлова, Харківської губернії, загинув начштабу його групи, наш земляк, Федосій Щусь, де його поховали і як поділили, по заповіту Федосія, його побратими між собою скарб золотих речей,які він копив усі роки і возив з собою на одній із тачанок.
Після того, як було прийнято рішення групі Махна-Куриленка-Петренка прорватися до румунського кордону і перетнути його, так як Батько, після багатьох поранень, потребував серйозного лікування за кордоном, то і залишки групи Забудька покинули Харківщину і з неймовірними труднощами пробилися до себе, в Олександрівський і Маріупольський повіти. Там їм уже прийшлося ховатися по балках, очеретах і лісах від місцевих "ЧК" і каральних загонів червоних.
В семи-дев"яти кілометрах від Гаврилівки находилися два ліси: Гаврилівський-Великі і Малі Берези і Великомихайлівський-Дібрівський ліс. Так от, у цих лісах тепер і знаходилися, і колишні махновці, і гаврилівські бандити - "домушники". Не дивлячись на амністію, здаватися через скоєні злочини, деякі з них, не наважувалися. Серед них находився і колишній "полковник" Мефодій Забудько з частиною його молодших командирів. Тоді було прийняте рішення направити в ліс для переговорів голову Гаврилівського волревкому Пилипа Дорофейовича Ковтуна. Він на це погодився і швидко схилив усіх до здачі.
Як вияснилося, в лісі Забудька вже не було. Він підшукав собі надійне місце у селянина Архипа Шамрила-погріб. Але довго в сирому погрібі не просидиш. Брудний, заросший він виліз із погріба і здався командованню карального загону. Спочатку у Забудька і його командирів не відібрали навіть зброю і вони ходили по селу зі зброєю.
Через кілька днів рядовим іногороднім махновцям видали довідки: такий-то, находився на службі у Батька Махна, здався добровільно органам Радянської влади і слідує на батьківщину. 21 гаврилянин також одержав амністію.
"Полковника" Забудька, комісара ескадрону Тимофія Антибуру з Підгаврилівки, командирів ескадрону Федора Ганжу і Похила з Іванівки, командирів сотні Павла Ляха і Філя з Маломихайлівки, Гришу-Біженця (прізвище невідоме) з Іванівки і інших-усього 10 чоловік,в звязку із скоєними ними тяжких злочинів, передали в Олександрівськ, а звідтіля відправили до Харкова. Там, по вироку особливого відділу Харківського військового округу, "...ввиду ими совершённых тяжких преступлений перед народом и Советской властью", усі ці 10 чоловік,в ніч на 3 листопада 1921 року, були розстріляні.
На допиті у командира карального загону, спасаючи життя, Мефодій Власович Забудько, здавалося про усе чистосердечно розповідав, але ж, не про усе...Через багато років, розбираючи стару загату на подвір"ї Забудьків, виявили зроблений Мефодієм тайник зі зброєю. Переказували, що у вузьких дерев"яних ящиках, добре змащені смальцем і загорнуті в полотно, лежали ручний англійський кулемет "Люйса" з магазинами набоїв, кавалерійські карабіни з патронами, револьвери і, навіть, з десяток гранат-лимонок. Бач, була надія, що колись цей арсенал зброї йому ще знадобиться...
Так хто ж він був, наш земляк-гаврилянин ("наш" - і від цього нікуди не дінешся!), "полковник" Мефодій Власович Забудько? Хоробрий, здібний командир-кавалерист, надійний бойовий товариш. І хоч він може ніколи не був ідейним борцем і практиком-анархістом, але був преданим Батьку Махну і його ратній повстанській справі, навіть, в літні місяці 1921 року, коли усі розуміли, що приближається неминучий кінець махновському повстанському руху. Якраз про цей час Нестір Махно писав у листі до Петра Аршинова, що командир групи Забудько і її начштабу Щусь "...роблять свою справу добре і чесно".
Чому Махно на це наголошує в листі? Аршинов знав, що ще влітку 1919 року, коли точилися дебати, як відноситися до Симона Петлюри і взагалі до "самостійників", серед командного складу махновського війська окреслилась група "щирих українців" - це Галина Кузьменко (дружина Махно,член культпросвітної комісії при штабі армії,член Комітету антимахновських дій), Щусь, Шпота і ще декілька командирів різного рівня. Вони стали проводити роботу по схиленню Нестора Махна на союз з Петлюрою, щоб разом вигнати з України і червону, і білу сарану ("сарана"- це вислів Марусі Никифорової), і створити самостійну українську державу. Але Нестір Махно, анархіст-комуніст, так ніколи і не дійшов своїм розумом до сприйняття такого терміну, як "самостійна Україна", хоч усе своє свідоме життя мріяв тільки про "самостійну Махновію". Контррозвідка про це знала і не одноразово доповідала Махну про діяльність "щирих українців". Тому відносини між своєю "правою рукою" і начальником усієї махновської кавалерії Федосієм Щусем, не скажу, що зіпсувалися, але стали більш прохолодними. Мабуть тому Батько і назначив командиром окремої самостійної групи не Щуся, а Забудька, а Федосію жалував посаду начштабу цього підрозділу.
Правда, Мефодій Забудько беріг, як зіницю ока, таємницю від Батька Махна про те, що він був фактичним отаманом гаврилівських "джентльменів вдачі" - місцевих бандитів - "домушників", які разом з ним творили жорстокі розправи над мирними жителями села, за що Махно ставив до стінки усіх, не дивлячись ні на заслуги, ні на ранги.
Якось бандити пронюхали, що комісари Гаврилівського волревкому Яким Фесюк і Павло Моргуль шукають зв"язок з махновським штабом, щоб передати Махну документи, які вони підготували на "полковника" Забудька про те, що він увесь час залишався керівником місцевих "побутових" бандитів. В цих документах був перелік усіх злодіянь, які вчинили бандити над мирними гаврилянами і,що причасність до них Мефодія Забудька, компрометує Батька Махна і увесь повстанський рух.
І от, коли в черговий раз в село прибув каральний загін червоних, бандити, по завданню Забудька, підкинули командуванню загону "компромат" на комісарів Фесюка і Моргуля, про їх, мов би, співпрацю з Махном і вони, звичайно ж, були розстріляні.
Але Мефодій Забудько, сам перед собою, оправдовував цю гаврилівську діяльність,як суто його особисту справу.
А щодо жорстокості Забудька по відношенню до своїх жертв, коли він міг особисто вирізати усю сім"ю, від старенької бабусі і до малолітньої дитини, то йому було у кого повчитися. Наприклад, у катеринобурзьких більшовиків, які вбили усю царську сім"ю: царя, царицю, дочок, малолітнього сина і, навіть, сімейного лікаря, повара і фрейлину. І винуватці цього злочину не понесли ніякої кари, так як вони зробили це з відома "розуму, честі і совісті нашої епохи"... А що Мефодій? За усе скоєне – був розстріляний. Ким? Теж більшовиками!..

Василь Зайцев,
колишній гаврилянин,
науковий пенсіонер,
м.Дніпропетровськ.
Сергей Шведов вне форума   Ответить с цитированием
3 пользователя(ей) сказали cпасибо:
Старый 21.11.2011, 14:53   #2
Валентин Терлецкий
Новичок
 
Регистрация: 08.09.2010
Сообщений: 30
Сказал(а) спасибо: 7
Поблагодарили 36 раз(а) в 12 сообщениях
Валентин Терлецкий is on a distinguished roadВалентин Терлецкий is on a distinguished road
По умолчанию

Спасибо за интересный материал! Для меня это очень важные факты, поскольку я сейчас собираю по крупицам историю моей семьи, в частности, ее махновские страницы. Мой прадед, Савелий Клименко, летом 1919 года был "мобилизирован" в Армию Махно под Помощной, и попал в "кавалерийскую бригаду товарища Забудько" фуражиром. В ней он прослужил до роспуска Армии в январе 1920 года в связи с эпидемией "сыпняка". После чего вернулся домой в родной хутор Гурьевка на Херсонщине. К сожалению неизвестно, был ли прадед в "группе Забудько" во время его второй "мобилизации" в Армию Махно осенью 1920, когда формировалась "Таврическая группа". Во всяком случае, прадед был в РПАУ до лета 1921, по его словам - "до останніх боїв Махна".
Кто может подсказать, как и кем формировалась "Таврическая группа" и был ли там командиром Забудько?
Валентин Терлецкий вне форума   Ответить с цитированием
Старый 21.11.2011, 15:14   #3
Юрий К.
Форумчанин
 
Аватар для Юрий К.
 
Регистрация: 09.03.2007
Сообщений: 2,815
Сказал(а) спасибо: 525
Поблагодарили 2,297 раз(а) в 1,171 сообщениях
Юрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond repute
Post

Валентин Терлецкий. Хотел бы обратить Ваше внимание на следующие моменты при дальнейших поисках:

1) ни летом, ни осенью 1919 никакой "бригады Забудько" не существовало. Скорее всего, Ваш прадед служил у него в полку или отряде.

2) Забудько не имел абсолютно никакого отношения к Таврической группе. Её формированием занимался Павловский.
Юрий К. вне форума   Ответить с цитированием
Пользователь сказал cпасибо:
Старый 21.11.2011, 17:53   #4
Валентин Терлецкий
Новичок
 
Регистрация: 08.09.2010
Сообщений: 30
Сказал(а) спасибо: 7
Поблагодарили 36 раз(а) в 12 сообщениях
Валентин Терлецкий is on a distinguished roadВалентин Терлецкий is on a distinguished road
По умолчанию

Юрий, дальнейшие поиски - громко сказано. Я весьма ограничен, в отличие от Вас, в документальной базе, архивах и тд. Оперирую исключительно воспоминаниями прадеда, и то - записанными со слов родственников. Некоторые факты пришлось выяснить самому уже - например, про ту же "Таврическую группу" (логически сопоставив тот факт, что прадеда мобилизировали в новый полк, формировавшийся в Воскресенке). И если по 1918, 1919 годам более-менее понятно, то его боевой путь в 1920-1921 проследить уже трудно, так как прадед про этот отрезок времени рассказывал уже крайне мало, в отличие от предыдущих годов. Вот этот промежуток - между "формированием нового полка в Воскресенке" и "до останніх боїв Махна" совсем туманен. Поэтому буду признателен, если у Вас будет время скинуть ссылки или прямо здесь дать расширенное поянение и по этой "группе", и про "бригаду Забудько" - поскольку прадед именно так называл то соединение, в котором воевал в 1919. Если такой возможности нет - буду "копать" сам, хотя, признаюсь, это достаточно сложно.

Последний раз редактировалось Валентин Терлецкий; 21.11.2011 в 20:10.
Валентин Терлецкий вне форума   Ответить с цитированием
Старый 22.11.2011, 01:25   #5
Юрий К.
Форумчанин
 
Аватар для Юрий К.
 
Регистрация: 09.03.2007
Сообщений: 2,815
Сказал(а) спасибо: 525
Поблагодарили 2,297 раз(а) в 1,171 сообщениях
Юрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond reputeЮрий К. has a reputation beyond repute
Post

Цитата:
Сообщение от Валентин Терлецкий Посмотреть сообщение
буду признателен, если у Вас будет время скинуть ссылки или прямо здесь дать расширенное пояснение и по этой "группе", и про "бригаду Забудько" - поскольку прадед именно так называл то соединение, в котором воевал в 1919.
Да по "Таврической группе" особо пояснять нечего. Её как таковой фактически никогда не существовало. Если Ваш прадед был мобилизован в Воскресенке, то это не обязательно Таврическая группа. Относительно "бригады Забудько" могу предположить, что речь в данном случае идет об ошибке (я имею в виду упоминание о бригаде).
Юрий К. вне форума   Ответить с цитированием
Ответ

Опции темы
Опции просмотра
Комбинированный вид Комбинированный вид

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Быстрый переход


Текущее время: 19:27. Часовой пояс GMT +4.



Реклама:


Перевод: zCarot