В 1919 г. отдельной брошюрой был издан очерк Мирослава Ирчана «Махно и Махновцы» (на укр. языке). В данном издании, среди разного рода газетных сообщений, приложенных к основному тексту, имеется и такое: «Трудова Гром[ада]» з 5.Х.[1919] пише: Зі штабу Махна подані такі інформації: Махновці, котрі розкидані по Київщині та Херсонщині, мають до 60 гармат, два кулеметних полки по 300 кулеметів в полку і до 20 тисяч кінноти. Кіннотою, котра дуже добра, командує українець Щусь. Начальником штабу у нього Головко, бувший член Малої Ради (выделено мной - Ю.К.). Зі складу свого війська махновці вигнали всіх кацапів. Видають щоденну газету «Селянський Дзвін». (Цит. по: Ірчан М. Махно і Махнівці. Вражіння очевидця. – Камінець: Видання «Стрільця», органу Галицької Армії, 1919. – С. 30).
И еще. На днях мне встретилась информация о том, что известный махновец Фома Наумович Шпота (1891 – 1938) в прошлом являлся членом Украинской Центральной Рады. Данная информация требует дополнительной проверки, т.к. другими документами пока не подтвердилась, но если же она окажется достоверной, то это получается уже второй член УЦР в махновском движении, наряду с не менее известным В.М. Шаровским.
Напевно мається на увазі К.Головко - уроженець Великомихайлівки, малої батьківщини Ф.Щуся. Зокрема, 23-26 січня 1919 р. він був головою першого районного махновського з'їзду, що працював у тій же самій Великомихайлівці (Дібрівці) /Товстий Білаш., с.54-55/. На другому з'їзді в Гуляй-Полі 12 лютого 1919 р. він доповідав про результати роботи махновської делегації що їздила в Харків. Але скоріше за все "Трудова громада" щось напутала, або надрукувала неперевірену інформацію, як це тоді часто траплялося.
В обличчя Щуся знало дуже багато червоних хоча б з-за того, що в лютому-травні 1919 р. /три місяці/, він як член штабу 3-ї бригади багато з ким зустрічався, приймав делегації, проводив спільні мітинги тощо. Наприклад, Ісаак Ізраїлевич Мінц, червонокозачий комісар, а потім видатний радянський історик приїздив до Гуляй-Поля на переговори й 100% зустрічався з Щусем. Крім того в 1921 р. існувала практика передачі в частини РСЧА, що ганялися за махновцями фотокарток їх лідерів, аби по них взнавати покійників. Взагалі, фотокартки Махно, Щуся, Петлюри, Денікіна тощо - часто-густо продавалися на базарях місцевими фотографами тому що людям просто було цікаво як виглядають ці фігури. Доречі, через це так багато фотокарток до нас і дійшло. Так що про належність викопаного в лісі біля Констянтинівки тіла в мене сумнівів ніяких немає. Цікаво інше. Отамана Савонова на Луганщині теж викопали червоні як і Щуся. І потім його тіло возили по селам і демонстрували селянам як свідчення могутності радянської влади. Чи не зробили часом так само і з Щусем? Може хто з форумчан знає про аналогічні випадки з тілами інших махновців? І ще. Минулого року мені, буквально на кілька хвилин, в руки потрапила нова книжка про Балицького /наркома НКВС УСРР в 30-ї роки/. Там писалося, що в 1921 р. цей молодий чекіст теж розкопував могили в пошуках убитого Махна та його сподвижників і навіть мав напучування з боку начальства в разі чого привезти в Центр відрізану голову Махна "для опознания". Пам'ятаю тільки, що обкладинка книжки червоно-чорного кольору і знаю що в запорізькі бібліотеки вона не потрапила. Може хто знайде хоча б вихідні данні. З привітом Чоп.
Хома з Власом - члени Центральної Ради, це взагалі бомба! Але. Відкіля інформація? Настільки надійне джерело? Останніми роками тема ЦР київськими істориками жована-пережована, може десь навіть є опубліковані списки її членів. Треба перевірити.
Хома з Власом - члени Центральної Ради, це взагалі бомба! Але. Відкіля інформація? Настільки надійне джерело? Останніми роками тема ЦР київськими істориками жована-пережована, може десь навіть є опубліковані списки її членів. Треба перевірити.
Членом УЦР от Всеукраинского совета крестьянских депутатов в августе 1917 г. был избран Василий Михайлович Шаровский. Это документально подтвержденный факт, в т.ч. и опубликоваными источниками (см. напр.: Українська Центральна Рада: Документи і матеріали у двох томах.-К., 1996.-Т.1).
Что же касается Фомы Наумовича Шпоты, то ни в одном из известных мне списков он не упоминается. Информацию о том, что он был членом ЦР нашел в одной из обзорных справок по архивно-следственному делу Шаровского В.М. и других бывших махновцев. По этому делу в качестве обвиняемого проходил и Ф.Н. Шпота. Еще раз подчеркиваю, что данная информация требует тщательной проверки и, в конечном итоге, может оказаться ошибочной.
Так що про належність викопаного в лісі біля Констянтинівки тіла в мене сумнівів ніяких немає. Цікаво інше. Отамана Савонова на Луганщині теж викопали червоні як і Щуся. І потім його тіло возили по селам і демонстрували селянам як свідчення могутності радянської влади. Чи не зробили часом так само і з Щусем?
По Щусю спорить пока не буду. Слишком мало информации. А, вот, с Савоновым как такое могло получиться? Ведь его поймали, судили и расстреляли! Знаю, что так поступили с Каменюком, когда его труп выставляли на всеобщее обозрение.
Кстати, известно, что это за Константиновка, упомянутая в воспоминаниях Скугорова?
Констянтинівка - досить велике село на Полтавщині, на північно-східному краю області. І ліс поряд є. Правда з такою назвою селищ може бути і кілька на область. Аби бути впевненими на 100% треба скласти карту пересувань махновської маневрової групи по Полтавщині в червні 1921 р., а це як розумієш справа цікава, але дуже морочлива. Руки не доходять.
Минулого року мені, буквально на кілька хвилин, в руки потрапила нова книжка про Балицького /наркома НКВС УСРР в 30-ї роки/. Там писалося, що в 1921 р. цей молодий чекіст теж розкопував могили в пошуках убитого Махна та його сподвижників і навіть мав напучування з боку начальства в разі чого привезти в Центр відрізану голову Махна "для опознания". Пам'ятаю тільки, що обкладинка книжки червоно-чорного кольору і знаю що в запорізькі бібліотеки вона не потрапила. Може хто знайде хоча б вихідні данні.
Я так понимаю, речь идет об этой книге: Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький. Особа, час, оточення. - К.: Стилос, 2002. - 468 с. В моей библиотеке она есть. По поводу упомянутого эпизода с головой Махно, хочу отметить, что действовал Балицкий в строгом соответствии с приказом Ф.Э. Дзержинского, а не по собственной инициативе, как это показано в книге.
Может быть, но маловероятно. Во всяком случае, в заполненных им анкетах, которые мне удалось разыскать в архиве, факт его членства в Малой Раде не отражен. Предполагаю, что речь шла о ком-то другом. Или же, действительно, попросту ошиблись.
Комбинированный вид
